Marvel вже вкотре намагається заманити глядачів до кінозалів яскравою картинкою. І цим чортякам таки вдається це, особливо зважаючи на те, що цього разу на глядачів очікує продовження “Вартових галактики”. Перша частина справила хороше враження на всіх, тому на продовження покладали не менші надії. Та чи вдалося це фільморобам і цього разу? Відповідь однозначна, але її ви дізнаєтеся у кінці.

Вартові всесвіту Marvel

Здавалося би, більшість глядачів уже звикла до того, що майже всі фільми Marvel схожі один на одного. І три роки тому “Вартові галактики” внесли своєрідну новизну, як би це гучно не звучало. Перша частина пригод космічних розбишак не просто вводила до кіновсесвіту Marvel нових персонажів, а робила це по-новому. Стрічку настільки добре прийняли, що надалі від Marvel хотілося побачити ще щось у такому ж дусі. Та “Людина-мураха” або “Доктор Стрендж” були просто хорошими фільмами. Будь-який фанат міг з легкістю сказати: “Ну, так, фільм непоганий, це ж Marvel”. І все…

Від нетерплячки перед показом «Вартових галактики 2» у кінотеатрах можна було просто згоріти, адже до того нам показали трейлер “Тор: Рагнарок”. Останній стилістично нагадує радше “Вартових”, аніж будь-який інший типовий фільм Marvel. Чи погано це? Ні, бо лише вказує на те, що цей кіновсесвіт починає потроху змінюватися, відійшовши від уже створеного канону штампованих стрічок. Marvel потрібні такі зміни, адже далеко на одній стилістиці не заїдеш, і фільм “Вартові галактики 2” слугує підтвердженням цих слів.

Сімейні чвари у космосі та навіть більше

Джеймс Ґанн, якого взагалі важко було уявити на посаді режисера ще перших «Вартових галактики», фактично повторив свій успіх, але, потрібно зізнатися, не настільки добре. Сиквел певним чином копіює більшість ідей попередньої стрічки. Головні персонажі ніби й разом, але сімдесят відсотків фільму поводять себе так, наче їм лише причину дай полаятися. Ми вже таке проходили у перших “Вартових галактики”, де це було логічно, адже герої лише познайомилися і починали розуміти одне одного. Схоже, що з тих часів нічого не змінилося, і аби усвідомити ціну дружби, їм необхідний якийсь могутній ворог.

Зв’язки між персонажами іноді зовсім нелогічні, особливо коли це стосується драматизму. До речі, останнім нас добряче нагодовують у кінці. Там його настільки багато, що здається, наче на цьому фільм і повинен закінчитися, але ні… У кінці нам показують цінність дружби, одразу за нею йде кохання, а коли вже можна поставити крапку в історії, глядачеві кажуть: “З’їж ще шматочок драматизму”. Цей драматизм проявляється через самопожертву, яка, до речі, є дуже логічною і передбачуваною. Фільм не намагається аж надто заплутати глядача, а просто дає те, чого і очікували фанати, — яскраву історію з подальшим розкриттям персонажів, яке Ґанн розпочав ще у першій частині. Приємно, що в центрі уваги тепер перебуває Зоряний лицар, про котрого цього разу нам дають дізнатися набагато більше. Усі персонажі більше не ті покидьки, якими були в першій частині й це помічаєш одразу.

Все йде до логічного завершення, яке споглядає глядач на екрані. Та побачити, як головні герої надирають зад цілій планеті можна не кожного дня. Вибачте, не зад, а мозок, хоча різниця не така уже й велика. Наміри антагоніста є настільки очевидними й клішованими, що, здається, думає він точно гузном, якби воно в нього було. Вище створіння, котре за стільки років дійшло настільки банального висновку про всесвіт, просто заслуговує на місце в алеї загарбників-невдах.

З чим не посперечаєшся так це з фактом, що “Вартові галактики 2” — справді красивий фільм. За масштабом подій стрічка поступається багатьом фільмам Marvel, але від того вражає не менше. Планета Еґо своєю деталізацією та красою схожа на Асґард. Її яскраві барви не лише впадають у вічі, але й викликають відчуття фальшу, що має певне підґрунтя.

Дивно було б, якби Ракета знову не заскалив зуби від якось жарту, адже цей специфічний гумор добряче прижився у першій частині. Жартів не надто багато, вони не давлять на глядача у найвідповідальніший момент, а чудово вписуються в загальну картину фільму. Гумор не заважає подібній стрічці, а лише доповнює її. А так і посміятися можна, і отримати чудові враження від перегляду

Всі на бій з Таносом!

Після того як запал битви вщухає, ти усвідомлюєш, що фільм чудово підводить глядача до продовження. Якщо точніше, то битви з Таносом. Він вже давно очікує своєї черги для прочуханки, а у “Вартових галактики 2” нам прямо вказують на це. Від цього “Рагнарок” хочеться побачити якомога швидше, аби дізнатися наскільки ми близько до зустрічі з найнебезпечнішим лиходієм у всесвіті. Тут варто лише сподіватися, аби до того часу Джеймс Ґанн спромігся на щось більше, не наступивши на граблі “типовий фільм Marvel”.

Якщо узагальнити враження від перегляду “Вартові галактики 2”, то варто сказати, що він вдався. Вдався настільки, що його хочеться передивитися ще декілька разів. Це беззаперечно візуально красива стрічка. Виокремити з недоліків можна лише зайвий драматизм у кінці, якого там аж надто багато. Може варто було розкидати його впродовж всього фільм, а не просто напихати ним глядача за останні десять хвилин.

“Вартові галактики 2” — це найкращий фільм Marvel за останні декілька років. Він не просто продовжує історію головних героїв, а створює міцний плацдарм для майбутніх епічних пригод. Ті, у кого є бажання переглянути цей фільм, варто робити це вже, адже ви втрачаєте можливість побачити справді кошерний супергеройський фільм.